«ПОЛІТИКА» АРІСТОТЕЛЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗИ ГРЕЦЬКОГО ПОЛІСУ

Анотація

У статті проаналізовано судження Арістотеля щодо історичних фактів та подій у Стародавній Греції IV ст. до н. е., які пізніше отримали термін «криза грецького полісу». Арістотель протягом свого життя був свідком багатьох перипетій та явищ у грецьких полісах, що знайшли своє відображення у творі «Політика». На основі тексту твору досліджено погляди Арістотеля на складники успішного функціювання держави, його розуміння поняття свободи та громадянства, ознаки громадянства у демократичних державах. Зазначено, що Арістотель велику увагу звертав на такі поняття, як «справедливість» та «повага до закону», які могли бути реалізовані в демократичній державі. Автор «Політики» акцентував увагу на нових тенденціях, які з’явились у грецьких полісах, зокрема у новостворених «крайніх демократіях», де народні декрети, а не закон, набували вирішального значення. Проаналізовано ставлення Арістотеля до нового явища в житті полісів – впливу демагогів на суспільну думку та їхніх методів діяльності. Зауважено, що, використовуючи різні способи впливу на демос, демагоги призводили до бунтів та переворотів задля отримання влади, аргументуючи це волею народу. Як об’єкт особливої уваги автор «Політики» розглядав професійні якості управлінців та їхні фінансові зловживання на займаних посадах. Відзначено, що за допомогою неправомірних дій керівників іноземці і метеки отримували права громадянства та впливали на життя держави. На думку Арістотеля, зазначені тенденції збурювали суспільство, пропагували вседозволеність та спонукали до їх морального занепаду. Відзначено, що значна роль у руйнуванні традиційної полісної солідарності відводилася зростаючій майновій нерівності, яка формувала нові взаємовідносини – суспільство панів і рабів, а не об’єднання вільних. Арістотель уважав, що виправити таке становище можна наявністю забезпечених прошарків населення – середнього класу, де суспільна рівновага у полісах може бути гарантована їхньою політичною силою.