УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ ТА ЧЕСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР У 1919–1939 РР.

Анотація

Завдання наукового дослідження. Висвітлення процесу адаптації українських вихідців, що зумовлювалася низкою особистісних і групових чинників. Під особистісними чинниками розуміється бажання самого емігранта інтегруватися в нове суспільство, засвоїти нові культурні та соціально‑психологічні установки, під груповими – національне оточення: професійні/освітні товариства, релігійні спільноти, подекуди кооперація. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об`єктивності, всебічності, цілісності, системності, а також на використанні методів аналізу та синтезу, історико‑генетичного, історико- порівняльного, історико‑типологічного, проблемно‑хронологічного. У статті проілюстровано, що адаптації українських вихідців у чеський культурний простір так і не відбулося. У 1919–1925 рр. – «роках захоплюючої приязні» – на її заваді стали особистісні чинники (менталітет) та, головне, небажання самих українців культурно адаптуватися. Спершу через віру в швидкий занепад більшовицького режиму та швидке повернення додому, потім через явище поворотництва. У 1925–1935 рр. – «роках взаємного розчарування та охолодження» – для культурної адаптації стали вагомими групові чинники. Згортання «Руської допомогової акції» та «Велика депресія», що затягнулася в ЧСР із 1932 по 1935 р., призвели до закриття чехословацького ринку праці та невпевненості у соціальному становищі. Отже, українцям було не до культури як такої. Єдиним винятком на той час була Спілка українських лікарів у міжвоєнній Чехословаччині, що змогла інтегруватися в середовище чехословацьких євгеністів. А в 1936–1939 рр. – «роках поступового звикання, розвитку взаєморозуміння та зближення» – на заваді культурній адаптації українських вихідців, за влучним їх висловом, постав закон детермінізму, або присуд долі: окупація Чехії Німеччиною, незалежність Словаччини та Закарпатської України, окупація Закарпаття Угорщиною. Практичне значення результатів дослідження. Дослідження історії української еміграції в період між двома світовими війнами в рамках такого наукового напряму, як історія повсякдення, котра досліджує умови життя, праці та відпочинку (побуту, умов проживання, раціону харчування, способів лікування, соціальної адаптації), а також чинники, що впливають на формування свідомості та норм поведінки, соціально-політичні вподобання тощо переважної більшості населення («пересічних людей») тієї чи іншої країни в той чи інший історичний період.