ПОЛІТИКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Сьогодні особливої ролі набуває інформаційна сфера як поле взаємодії та протистояння суб’єктів міжнародних відносин. Інформація та масові комунікації дедалі більше стають інструментом впливу. Для акторів у міжнародних відносинах стало очевидним, що комунікації можуть бути самостійним засобом для досягнення мети. Інформаційний простір дав розширені можливості взаємодії людям, державним та недержавним установам, комерційним та некомерційним організаціям. У зв’язку із цим гостро постає питання інформаційної безпеки та розроблення й упровадження інструменту, який дасть змогу ефективно підтримувати рівень захисту та безпеки в інформаційному просторі і не тільки. Наочним прикладом ефективного розвитку інформаційної політики є Європейський Союз. Загальна політика в галузі комунікації та інформації ЄС утілюється через Європейську Комісію, Європейську Раду, Форум інформаційного суспільства ЄС, Генеральний Директорат з інформаційного суспільства, Генеральний Директорат з освіти і культури, а також через інформаційні центри у країнах – членах організації та поза її межами [1]. Слід зазначити, що інформаційна політика Європейського Союзу постійно вдосконалюється. Значна увага приділяється правовим засадам інформаційної безпеки, що передбачає розроблення нормативно-правових актів, активно ведеться робота в напрямі поліпшення законодавства щодо попередження та боротьби з дезінформацією. Держави ЄС спрямовують зусилля на захист інформаційних систем від зовнішнього негативного впливу та створення всіх необхідних умов для належного, безпечного функціонування держави та суспільства. Для України досвід ефективної реалізації політики інформаційної безпеки є особливо важливим, ураховуючи повномасштабне вторгнення Росії, а також як один з інтегруючих факторів України у Європу.