ДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ЕВАКУАЦІЇ З ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ В 1941 РОЦІ

Анотація

У статті на основі літератури, періодичних видань і архівних джерел досліджено особливості проведення евакуації 1941 року в Україні. Доведено, що під час організації евакуації не вдалося уникнути ані паніки, ані хаосу. Значна кількість партійних функціонерів, які мали б безпосередньо відповідати за здійснення евакуаційних заходів, ганебно втекли в тил, цілком проігнорували ці заходи. Окремо варто виділити визначальну особливість радянської евакуації: найважливішим пріоритетом її став не порятунок людей, а вивезення промислового обладнання, техніки, сировини, сільськогосподарської продукції тощо. Доля ж населення, яке кидали на поталу окупантам, залишалася максимально непевною та загрозливою. Трагедії поглиблювала застосована тактика «випаленої землі»: товари та продукти знищували, худобу гнали в евакуацію через засіяні поля, щоб знищити врожай. Дехто спробував щось врятувати або роздати людям. З такими «мародерами» каральні органи нещадно розправлялися. У дослідженні наголошено, що важлива та корисна (в умовах війни) боротьба з панікою та ворожою пропагандою у сталінському тоталітарному суспільстві неминуче набула спотворених форм. Надала привід розгорнути чергову кампанію «полювання на відьом». Країна захлинулася у хвилі доносів, таємних повідомлень, анонімок. Військові трибунали, не розбираючись в суті справ (не вистачало часу, не було бажання), тисячами ухвалювали безжальні вироки. Досить часто єдиною підставою для яких ставало усне повідомлення на щось ображеного сусіда або злопам’ятного заздрісника – колеги по роботі. Боротьба з панікою в умовах сталінської моделі тоталітарного суспільства масово збільшила кількість безневинно репресованих громадян, прямо зіграла на руку ворогу, радикально збільшила кількість антирадянських настроїв у суспільстві.