ДОКТРИНА ТА ІДЕОЛОГІЯ СТРИГОЛЬНИЦТВА ЯК СПРОБА ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СВІТОГЛЯДНОЇ ПАРАДИГМИ НА ТЕРЕНАХ ПІВНІЧНО-СХІДНИХ РУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У XIV – НА ПОЧАТКУ XV СТ.

Анатолій Ткачук

doi:10.32782/2305-9389/2022.27.28

Анатолій Ткачук https://orcid.org/0000-0001-5219-8571

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2022.27.28

Ключові слова: доктрина, духовенство, єресь, ідеологія, мзда, світогляд, стригольники, хіротонія.

Анотація

У статті проаналізовано основні елементи віровчень стригольників, виявлено їхні особливості на основі детального аналізу доступних для нас джерел. Розгляд доктрини та ідеології здійснено з огляду на розуміння того, що рух стригольників був досить локальним у часі й просторі. Наголошено на тому, що цей єретичний рух охопив лише Новгород і Псков, найімовірніше, навіть без прилеглих територій, тобто був міським рухом. Однак навіть у межах найбільших міст північно-східних руських земель він не став досить масовим, щоб наповнити повідомленнями про себе сторінки літописів. Попри це, стригольництво спричинило листування новгородської та псковської влади (світської і духовної) з вищими ієрархами церкви – константинопольським патріархом та московським митрополитом. Це свідчить про серйозність проблеми, що постала перед церквою в Новгороді та Пскові. Підтвердженням цієї тези є активні заходи щодо викорінення першого організованого єретичного руху в Північно-Східній Русі, як-от: гоніння архієпископа Мойсея, антистригольницька місія архієпископа Діонісія, викриття єпископа Стефана Пермського, можливо, соборний суд під головуванням Новгорода та Пскова. Звернено увагу на те, що стригольники не були цілком оригінальними релігійними мислителями. Їхній світогляд навряд чи докорінно відрізнявся від церковного. У цій ідеологічній доктрині не було інтелектуально-витонченого гуманістичного критицизму чи раціоналізму. Водночас стригольницька доктрина була догматично бездоганною, що визнавали навіть найзапекліші її опоненти. Загалом єресь стригольників розглядається як своєрідний релігійний феномен духовного життя в зазначеному регіоні Східної Європи. Віровчення єретиків трактується насамперед як реакція частини населення на трансформацію статусу церкви в суспільстві та шляхи й методи її досягнення. Ведучи гостру полеміку з офіційною церквою, стригольники заперечували основні християнські догмати, сповідалися матінці-землі, не визнавали духовенство станом, наділеним благодаттю, та звинувачували священників у поставленні «по мзді». Швидке поширення таких ідей у Новгороді та Пскові стало причиною активної боротьби офіційної церкви з єретиками.

Посилання

1. Алексеев А.И. Религиозные движения на Руси последней трети XIV – начала XVI в. Стригольники и жидовствующие. Москва : Индрик, 2012. 560 с.
2. Алексеев А.И. К изучению ереси стригольников. Древняя Русь. 2004. № 4918). С. 22–34. URL: http://www.drevnyaya. ru/vyp/stat/s4_18_2.pdf.
3. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований, в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. Москва, 1865. Т. 1. 804 с. https:// runivers.ru/upload/iblock/85e/1.pdf.
4. Голубинский Е.Е. История русской церкви : в 2 т. Москва, 1900. Т. 2 : Период второй, московский, от нашествия монголов до митрополита Макария включительно. II половина тома. 919 с. URL: https://www.prlib.ru/item/416951.
5. Грамота константинопольского патриарха Нила в Псков о пошлинах, взимаемых с церковных ставленников (против стригольников). Ок. 1382 г. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Aleksej_Pavlov/pamjatniki-drevne-russkogokanonicheskogo- prava/22.
6. Казакова Н.А., Лурье Я.С. Антифеодальные еретические движения на Руси XIV – начала XVI века. Москва ; Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1955. 573 с.
7. Любащенко В.І. Єретичні течії. Історія української культури : у 5 т. / гол. ред. Б.Є. Патон. Київ : Наукова думка, 2001. Т. 2 : Українська культура ХІІІ – першої половини ХVІІ століть. URL: http://izbornyk.org.ua/istkult2/ikult222.htm.
8. Любащенко В.І. Богомільство у Київській митрополії: гіпотези та коментарі. Проблеми слов’янознавства. 2013. Вип. 62. С. 23–37. URL: http://prima.lnu.edu.ua/slavistyka/eng/n62/02.pdf.
9. Определения Владимирского собора 1274 года. URL: https://ru.wikisource.org/wiki/Определения_Владимирского_ собора_1274_года.
10. Печников М.В. Доктрина стригольников: опыт реконструкции. Russia mediaevalis. München, 2001. T. X, 1. S. 107–125. URL: https://www.academia.edu/41157464/41157464/Доктрина_стригольников_опыт_реконструкции_Russia_ mediaevalis_Tomus_X_1_2001_С_107_125.
11. Послание митрополита Фотия во Псков против стригольников. 23 сентября 1416 г. URL: https://www.sedmitza.ru/lib/ text/433553/.
12. Послание митрополита Фотия во Псков против стригольников. 22 июня 1427 г. URL: https://www.sedmitza.ru/lib/ text/433559/.
13. Поучение русского епископа Стефана против стригольников. Около 1386 г. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Aleksej_ Pavlov/pamjatniki-drevne-russkogo-kanonicheskogo-prava/25.
14. Православно-догматическое богословие Макария, митрополита Московского и Коломенского : в 2 т. Санкт-Петербург, 1883. Т. 2. 674 с. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Makarij_Bulgakov/pravoslavno-dogmaticheskoe-bogoslovie-tom2/29_1.
15. Рыбаков Б.А. Стригольники. Русские гуманисты XIV столетия. Москва : Наука, 1993. 336 с.
16. Тихонравов Н.С. Сочинения : в 3 т. Москва : М. и С. Сабашниковы, 1898. Т. 1 : Древняя русская литература. 591 с. URL: https://www.prlib.ru/item/1095770.