ДИНАСТИЧНІ ШЛЮБИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ДИПЛОМАТІЇ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ

Юрій Крамар

doi:10.32782/2305-9389/2022.27.24

Юрій Крамар https://orcid.org/0000-0002-5711-3634

DOI: https://doi.org/10.32782/2305-9389/2022.27.24

Ключові слова: ранній новий час, династичний шлюб, зовнішня політика, дипломатія, міжнародні відносини.

Анотація

У запропонованій статті розглянуто роль «шлюбної дипломатії» в європейській історії другої половини XV – середини XVII ст., показано вплив династичних шлюбів на зовнішню політику та дипломатію європейських держав періоду раннього нового часу. Династичний шлюб – це союз, що укладався між представниками правлячих династій із метою вирішення важливих внутрішньо- та зовнішньополітичних питань зацікавлених сторін. Шлюбні домовленості використовувались для: 1) врегулювання територіальних суперечок (вдалий «шлюбний контракт» давав змогу висунути претензію на той чи інший титул і, відповідно, на закріплену за ним територію); 2) укладення військово- політичних союзів; 3) залагодження конфліктів і закріплення міжнародних угод (шлюб вважався важливою символічною складовою частиною примирення між воюючими сторонами); 4) припинення внутрішніх усобиць; 5) зміцнення міжнародного престижу і авторитету правлячої династії. Залежно від мотивів, які переслідувала та чи інша шлюбна угода, виділяють такі основні різновиди династичних шлюбів. Перший – династична унія. Це політичне об’єднання, за якого монархи, що його укладали, були суверенними правителями (дві держави певний час управлялися єдиною династією). Другий різновид династичного шлюбу – це союз між суверенним правителем і представником іноземного королівського двору, який перебирав на себе статус королеви (короля), консорт. При укладенні такого шлюбу на перше місце виходило питання забезпечення спадковості королівського роду. Втім, можливі геополітичні вигоди від такого союзу теж не відкидалися. Процедура укладення династичного шлюбу була доволі тривалим процесом. Вона потребувала врахування цілої низки умов. Важливе значення мав статус, престиж королівської родини, зовнішньополітична стратегія тієї чи іншої держави. Серед інших факторів, які впливали на династичну політику, назвемо географічний, соціальний, релігійний. Однак вирішальне значення в цей період, як і в епоху середньовіччя, мали політичні інтереси, які майже завжди домінували над родинними.

Посилання

1. Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття). Серія «Історія країн світу». Львів : вид-во УКУ, 2002. 412.
2. Григор’єва Т. Історія дипломатії: від давнини до кінця XVIII ст. Київ : видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2014. 176 с.
3. Ермановская А.Э. Загадки истории. Империя Габсбургов. Харьков : Фолио, 2018. 379 с.
4. Історія країн Західної Європи та Північної Америки Нового часу (кінець XV – початок ХІХ ст.) : навч. посіб. / за наук. ред. З.А. Баран. Київ : Знання, 2015. 533 с.
5. Ивонин Ю.Е., Ивонина Л.И. Властители судеб Европы: императоры, короли, министры XVI–XVIII вв. Смоленск : Русич, 2004. 464 с.
6. Монархи Европы. Судьбы династий / Ред.-сост. Н.В. Попов. Москва : Издательство «Республика», 1996. 627 с.
7. Моруа А. История Франции / пер. с фр. А. Серебрянниковой. Москва : Ко-Либри, Азбука-Аттикус, 2021. 704 с.
8. Попов Н.В. Династические браки и «брачная дипломатия» в Западной Европе раннего нового времени. Новая и новейшая история. № 6. 1998. С. 143–169.
9. Попов Н.В. Династические браки и «брачная дипломатия» в Центральной и Восточной Европе XV – начала XVII в. Новая и новейшая история. № 2. 2000. С. 170–179.
10. Попов Н.В. Династические браки и «брачная дипломатия» в Западной Европе XVII – начала XVIII в. Новая и новейшая история. № 5. 2001. С. 185–213. 11. Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа. Москва : «Вече», 2001. 559 с.
12. Duchhardt H. The Dynastic Marriage. Mainz: European History Online. URL: https://d-nb.info/1031910271/34.
13. Weber H. Die Bedeutung der Dynastien für die europäische Geschichte in der frühen Neuzeit. ZBLG. 1981. # 44. URL: https://periodika.digitale-sammlungen.de/zblg/kapitel/zblg44_kap7.
14. Peters M. Heiraten für den Frieden. Europäische Heiratsverträge als dynastische Friedensinstrumente der Vormoderne. Veröffentlichungen des Instituts für Europäische Geschichte Mainz, Beiheft online 3, Abschnitt 12–20. URL: https://www. ieg-mainz.de/Beihefte-online------_site.site..ls_dir._nav.185_supplement.6_article.24_likecms.html.
15. Fleming P.H. 1973. The Politics of Marriage among Non-Catholic European Royalty. Current Anthropology. 14(3). 1973. URL: https://www.journals.uchicago.edu/doi/10.1086/201323.