РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНИХ УРЯДІВ 1917–1921 РОКІВ: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ

Анотація

У статті подано аналіз сучасної української історіографії релігійної політики національних урядів впродовж 1917–1921 рр. Вказано, що у період існування марксистсько-ленінського підходу до трактування подій Української революції було неможливим досліджувати релігійну політику національних урядів об’єктивно. Відновлення Україною незалежності у 1991 р. сприяло якісним змінам в історіографічному дискурсі. Основний масив праць із теми релігійної політики національних урядів доби Української революції склали дослідження, які безпосередньо вивчали духовну сферу та релігійну політику періоду Української Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського, Директорії УНР. Доповненням до них стали праці, які розкрили питання комплексно, з аналізом певних культурно-релігійних явищ та подій в Україні впродовж 1917–1921 рр. Автор зазначає, що дослідники неоднаково оцінювали ефективність політики урядів Центральної Ради, Гетьманату П. Скоропадського та Директорії УНР у духовній сфері. Концептуальні підходи до релігійної політики національних урядів доби Української революції часто протиставлялися. Водночас українські дослідники погоджувалися з наявністю взаємозв’язку між розвитком церковного руху та послідовною й структурованою релігійною політикою. Автор статті дійшла висновку, що увага в наукових працях присвячена перш за все питанню взаємовідносин державних структур та православної церкви, а також розбудові Української автокефальної православної церкви. У сучасній українській історіографії залишається актуальним дослідження державно-церковних відносин періоду Української революції в контексті взаємодії з іншими релігійними групами, вивчення впровадження релігійної політики на місцях.