ЖОДНОГО УЧНЯ – ПОЗА ШКОЛОЮ (ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ НАВЧАННЯ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ В ПЕРШЕ ПОВОЄННЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ)

Анотація

Якісна та загальнодоступна освіта у сучасному світі є невід’ємною ознакою розвиненого суспільства. Вільний та рівний доступ до освіти забезпечує поступ в утвердженні демократичних прав та свобод, формуванні громадянського суспільства та правової держави. Та не лише розвинені демократичні держави усвідомлюють усю цінність освіти. Це притаманне і тоталітарним режимам, одним з яких був і Радянський Союз. Комуністична марксистсько-ленінська ідеологія засобами освіти утверджувала необхідне їй світобачення та утримувала у своїх тенетах підкорені народи. З відновленням радянської системи управління на Волині комуністичне керівництво одним із першочергових завдань бачило відновлення мережі освітніх закладів та охоплення дітей навчанням. У статті проаналізовано процес запровадження загальнообов’язкового навчання у Волинській області в перше повоєнне десятиліття. Особливу увагу приділено питанню реалізації закону в умовах повоєнної Волині. На основі архівних джерел встановлено низку причин, що гальмували процес виконання всеобучу. Головні серед них – труднощі з розбудовою мережі шкіл, відсутність якісного обліку дітей шкільного віку, недостатнє матеріальне забезпечення, проблеми з підвозом дітей та їхнім харчуванням. Підкреслено також важливу роль кваліфікованих педагогів у виконанні закону про загальнообов’язкове навчання. Відсутність учителів почасти гальмувала виконання закону в низці районів Волині. Зроблено акцент на трансформації мережі шкільної освіти наприкінці 40-х – початку 50-х років ХХ ст. У цей час відбулося поступове зменшення початкових та зростання семирічних та середніх шкіл з одночасним зростанням учнівського контингенту. Разом із тим автор підкреслює, що в досліджуваний період закон про всеобуч виконано не було.