ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ФАКТОР ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

У статті представлений теоретичний аналіз запозичення як явища міжцивілізаційних відносин. Здатність цивілізації приймати в якості запозичення та вбудовувати в свої структури культурні, соціальні, економічні та технологічні досягнення інших цивілізацій проявляєтся як цивілізаційна дифузія. Процеси цивілізаційних дифузій носять планетарний характер та знаходять прояв на будь-яких етапах розвитку локальних цивілізацій. Вони є важливим фактором історичного розвитку завдяки тому, що цивілізації ніколи не були закритими соціальними системами. Цивілізаційні запозичення можуть стимулювати соціальний розвиток, служити інструментом вирішення завдань, створювати точки біфуркації та визивати культурні надломи. Цивілізаційні запозичення як універсальний фактор історичного процесу мають свої закономірності. Такі запозичення є проявом міжцивілізаційної взаємодії як мирного, так і не мирного характеру. Процес прийняття запозичення або відмови від нього визначаються раціональними та ірраціональними факторами. Запозичення може біти прийнято вимушено або добровільно. Деякі запозичення викликали культурні синтези та приводили до виникнення нових цивілізаційних систем. Будь-яке цивілізаційне запозичення проходить відбір і ті з них, які носять фундаментальний характер, не є випадковими. Найбільш складно входять ті запозичення, які стосуються цінностного ядра цивілізації та базових соціальних відносин. Велика роль в відборі запозичень належить елітам. У наші дні процес цивілізаційної взаємодії носить глобальний характер і дифузія цивілізацій отримала нові можливості поширення через модернізацію, вестернізацію та міграційні процеси. Проблеми цивілізаційної дифузії як процесу проникнення запозичень знайшли відображення в роботах таких представників теорії цивілізацій, як Ф. Бродель, А. Тойнбі, В. Мак-Ніл. Особливу увагу вона викликає у представників посттойнбіанської теорії цивілізацій. Саме завдяки представникам цивілізаційного підходу до історії процес цивілізаційної дифузії, що відбувається через запозичення новацій, став розглядатися як один зі значних факторів історичного процесу.