БІЛОРУСЬКОМОВНЕ ШКІЛЬНИЦТВО В ПОЛІТИЦІ САНАЦІЙНИХ УРЯДІВ ПОЛЬЩІ (1926–1939 РР.)
Анотація
У статті висвітлюється політика польських урядів щодо білоруськомовного шкільництва після приходу до влади Ю. Пілсудського і табору «санації». Підкреслено, що приєднання західнобілоруських земель до складу Польщі спричинило докорінну реорганізацію системи шкільної освіти на цих землях. Освітня політика польської влади в першій половині 1920-х рр. була спрямована на прискорену полонізацію білоруського шкільництва, яка здійснювалася переважно репресивно- адміністративними заходами. Наслідком цього стала майже повна ліквідація початкових шкіл з білоруською мовою викладання на північно-східних теренах Польщі. Зміни у політичному керівництві Польщі після травневого перевороту 1926 р. спричинили певну модифікацію програмних засад польської національної політики, в т. ч. в «білоруському питанні». Серед іншого вона передбачала толерантнішу мовну та культурно-освітню політику. Як наслідок в перші роки перебування при владі урядів «санації» здійснено заходи, які передбачали окремі поступки білорусам в галузі національного шкільництва (відкриття курсів білоруської мови для вчителів початкових шкіл, надання гімназіям прав гімназії державних навчальних закладів, опрацювання шкільних програм та підручників для білоруськомовних шкіл). Певний лібералізм в освітній політиці польської влади щодо білоруського шкільництва у 1926–1929 рр. можна пояснити, насамперед, активізацією білоруського національного руху в Польщі. На початку 1930-х рр. придушення усіх форм національно-культурного життя білоруської меншини, до якого вдалася польська влада супроводжувалась повною ліквідацією білоруських національних шкіл. Цьому сприяла, зокрема, реалізація «Закону про організацію системи освіти» від 1932 р. Як наслідок було обмежено доступ до середньої та вищої освіти для сільського населення західнобілоруських земель, значно посилився державний контроль за приватними навчальними закладами. Впродовж короткого часу було закрито майже усі початкові та середні білоруськомовні навчальні заклади в краї. Результатом реалізації польської урядової політики у 1920–1930-х рр. стало те, що білоруська система освіти на північно-східних землях Другої Речі Посполитої практично припинила своє існування.
Посилання
2. Вабішчевич А. Асвета ў Заходняй Беларусі (1921–1939 гг.). Брэст : Выдавництва БрДУ, 2004. 116 с.
3. Archiwum Akt Nowych w Warszawie, Akta L. Wasilewskiego. Supl. 77.
4. Siemakowicz M. Szkoły z białoruskim językiem nauczania na tle polityki władz polskich wobec ludności białoruskiej w II Rzeczypospolitej (od odzyskania niepodległości do zamahu majowego 1926 r. Białoruskie Zeszyty Historyczne. 2001. № 16. S. 69–105/
5. Siemakowicz M. Organizacja szkolnictwa dla ludności białoruskiej w II Rzeczypospolitej. Białoruskie Zeszyty Historyczne. 1999. № 12. S. 80–133.
6. Siemakowicz M. Szkoły z białoruskim językiem nauczania na tle polityki władz polskich wobec ludności białoruskiej od zamahu majowego do końca II Rzeczypospolitej. Białoruskie Zeszyty Historyczne. 2002. № 17. S. 119–140.
7. Madajczyk Cz. Dokumenty w sprawie polityki narodowościowej władz polskich po przewrocie majowym. Dzieje Najnowsze. 1972. Z. 3. S. 136–159.
8. Вабішчевич А. Беларускія гімназіі ў культурна-асветніцкім і грамадска-палітычным жыцці Заходняй Беларусі (1920–1930-я гг.). Białoruskie Zeszyty Historyczne. С. 78–90.
9. Ustawa z dnia 11 marca 1932 r. o prywatnych szkołach oraz zakładach naukowych i wychowawzcych. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. 1932. Nr. 33. Poz. 343.
10. Загідулін А. М. Дзяржаўная палітыка Польшчы ў галыне беларускай адукацыі (1921–1939 гг.). Веснік Гродзенскага дзяржаўнаго ўніверсітэта імя Янкі Купалы. 2005. Серыя 1. № 2. С. 13–22.
11. Mironowicz E. Białorusini i Ukraińcy w polityce obozu piłsudczykowskiego. Białystok : Wydawnictwo Uniwersyteckie Trans Humana, 2007. 294 s.
12. Загідулін А. М. Беларускае пытанне ў польскай нацыянальнай і канфесійнай палітыцы ў Заходняй Беларусі (1921–1939 гг.). Гродна : ГрДУ, 2010. 183 с.
