ПЕРШИЙ ІСТОРИК-УКРАЇНІСТ ОДЕСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ (ДО 175-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА ОЛЕКСІЯ МАРКЕВИЧА)

Анотація

Стаття присвячена аналізу науково-педагогічної діяльності відомого одеського історика та громадського діяча Олексія Івановича Маркевича (1847–1903). В результаті дослідження, яке побудоване на аналізі історіографічних, наративних та документальних джерел, з’ясовано, що його життя тісно пов’язане з Одеським університетом, який у 1865–1920 роках називався Новоросійським. Педагогічну діяльність Олексій Маркевич розпочав у 1870-х роках після завершення навчання на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету в Одесі, викладаючи історію та російську словесність в Одеському комерційному училищі, Одеському інституті шляхетних дівчат та Маріїнській жіночій гімназії. З 1880 до 1895 року він працював в Новоросійському університеті, активно займаючись науковою роботою і вдосконалюючи свої лекторські здібності. Перебуваючи під впливом концептуальних ідей Володимира Антоновича, Олексій Маркевич став істориком, який заклав основи українознавства в університеті у другій половині ХІХ ст., підготував і прочитав низку лекцій з історії України та південного регіону, пропагуючи позитивістські засади та народницькі ідеї. З 1884 року історик знаходився під наглядом поліції за свою лекційну діяльність і в 1895 році був звільнений з університету, офіційно – за «станом здоров’я», фактично – через спробу ввезення зі Львову до Російської імперії забороненої Емським указом нелегальної літератури. Зроблено висновки, що науково-педагогічна діяльність займала одне з провідних місць в житті Олексія Маркевича. Він пройшов шлях від приват-доцента до професора університету, на основі наукових досліджень вдосконалив читання обов’язкових лекцій з історії, був першим істориком-україністом Одеського університету, який розробив і запровадив навчальні курси з історії південного регіону. Звільнення з університету перервало його університетську кар’єру, але не лекційну діяльність. До кінця життя він залишався блискучим викладачем та оратором, працюючи лектором в народних аудиторіях та виступаючи на публічних читаннях.