ІСТОРИКИ ДІАСПОРИ ПРО ПОЛІТИКУ НАЦІОНАЛЬНИХ УРЯДІВ ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 РОКІВ У СФЕРІ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ ТА ДУХОВНОГО ЖИТТЯ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз наукових праць істориків української діаспори, у яких висвітлювалася політика національних урядів доби Української революції у сфері освіти, культури та духовного життя. Спираючись на результати історіографічного аналізу узагальнювальних праць, авторами виокремлено два важливих етапи теоретико-методологічного та фактологічного осмислення тематики культурно-освітніх та духовних процесів, які визначалися тенденціями реалізації національно-державного будівництва доби Національно-визвольних змагань: довоєнний та повоєнний. Відзначається, що праці дослідників діаспори, котрі так чи інакше висвітлювали культурно-освітні явища доби революції 1917–1921 рр., мали здебільшого узагальнюючий характер, – на часі було осягнути увесь масив фактажу та проаналізувати позитивні та негативні наслідки буремних подій для української спільноти. Зроблено висновок, що праці другої половини 1950-х років присвячувалися переважно вивченню державотворчих процесів 1917–1921 рр., які фрагментарно розкривали внутрішню політику української влади у налагодженні на теренах України національно-культурного життя. Авторами відзначалися здобутки та помилки дослідників, котрі висвітлювали розвиток окремих сфер культури доби Української революції. Загострювалася увага на необхідності предметного вивчення процесів реформування початкової школи, вищої освіти, налагодження видавничої та бібліотечної справи, діяльності мистецьких об’єднань та творчих спілок.