ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ (НА ПРИКЛАДІ ПАМ’ЯТКООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ВОЛИНІ)

Анотація

Важливість для нації культурної спадщини важко переоцінити, адже саме остання є унаочненим результатом духовного та матеріального розвитку народу, ознакою його культурної та ментальної окремішності. Саме через культурну спадщину, пам’ятки архітектури, археології, мистецтва, книги, рукописи та наукові колекції простежується історія народу, нерозровний зв’язок поколінь, формується національна ідентичність. Волинь є особливим регіоном в історії та культурі України, адже ці землі від часів Галицько-Волинської держави стали не лише політичним, але й культурним центром Київської Русі, а у послідуючі століття тут примножилися та розвинулися складені традиції. Окрім того, Волинь знаходиться на порубіжжі українських та польських земель і взаємовпливи та взаємопроникнення культур двох сусідніх народів тут є особливо відчутними. А тому метою представленої публікації є відстеження та аналіз особливостей притаманних Волині щодо охорони та збереження тут пам’яток історії та культури у контексті загальнодержавної політики у сфері охорони культурної спадщини. Процес збереження та охорони культурної спадщини передбачає координацію цілеспрямованих внутрішньополітичних і зовнішньополітичних заходів, спрямованих на збереження, охорону та відтворення усього того, що у сучасних міжнародних відносинах і праві міститься в узагальненому понятті «культурна спадщина». Починаючи із останнього десятиліття ХХ століття в Україні було закладено основи загальнодержавного режиму збереження та охорони пам’яток культури і природи. На сучасному етапі охорона культурної спадщини в Україні здійснюється на основі ряду правових актів та Законів України, що були випрацювані у другій половині 90-х років ХХ – перших десятиліть ХХІ століття.