ВПЛИВ ЛІВОНСЬКОЇ ВІЙНИ НА ВСТАНОВЛЕННЯ САМОДЕРЖАВНОЇ МОНАРХІЇ В МОСКОВСЬКІЙ ДЕРЖАВІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті полягає в розкритті деяких аспектів, пов’язаних із проведенням російською владою політики возз’єднання західноросійських (білоруських) і південноросійських (українських) земель у складі Московської дер- жави. Автор вважає, що після розпаду Золотої Орди Московська держава прагнула зайняти місце, що звільнило полюса геополітичної сили в прикордонні Східної Європи та Північно-Західної Азії. Однак на роль гегемона східноєвропейського простору також претендувала польсько-литовська унія. У дослідженні автором розглядаються основні передумови встановлення самодержавного ладу в Московській державі та спроби з боку царської влади проводити політику об’єднання східнослов’янських земель. Акцентується увага на тому, що основні причини, які призвели до Лівонської війни, були зумовлені конфліктом між Московсь- кою державою та Великим князівством Литовським через західноросійські й південноросійські території. Уряд Великого князівства Литовського прагнув не допустити посилення Московської держави з її виходом до Балтійського моря. Автор вважає, що утвердження опричнини було пов’язане з потрясіннями Російсько-Литовської війни та пер- шими важкими ураженнями царських військ. Це був репресивний захід, спрямований проти служивих людей, які становили основну масу емігрантів, що прямувала до Великого князівства Литовського. З XV століття й аж до кінця XVII століття відбувалася досить напружена боротьба за представників стану військовиків між польсь- ко-литовською унією та Московською державою. Оцінка подій XVI століття дає автору змогу зазначити, що основним напрямом зовнішньої політики Московської держави був західний, за якого російський уряд прагнув возз’єднати західноросійські землі та про- водив експансію в Прибалтиці. Натомість на півдні та сході Москва вела оборонні війни.