Меліорація на Поліссі (село Секунь)

Анотація

Автор розповідає про осушувальну меліорацію – одну із структурних видів гідромеліорації, котру почали проводити на Поліссі у Волинської губернії наприкінці ХІХ століття. Меліорація, що передувала Першій світовій війні, носила характер каналізації боліт і проявлялася в будівництві каналів: в одних випадках для сплаву лісу, в інших – для розвитку луківництватна болотах. Споруди на каналах, які використовувалися для сплаву лісу, під час Першої світової та Громадянської воєн булі зруйновани і спалені, неглибока мережа каналів на болотах замулилася і втратила свою осушувальну дію. Осушувальні меліорації в межах Малого Полісся спричинили трансформацію ґрунтів у протилежних напрямах. За умов високої культури осушуваного землеробства вони трансформувалися в осушені окультурені ґрунти, а за умов низької культури осушуваного землеробства з численними порушеннями рекомендованих агромеліоративних заходів – в осушені деградовані ґрунти. Згадано село Секунь і події від часів російського царату і до сучасності. Підкреслено, що меліорація давала поштовх економічному життю краю, сприяла запровадженню нових культур і технологій. Вказано, що в меліорації земель Полісся тричі спостерігалися циклічні підйоми й спади. Перші два цикли повязані з зовнішнім факторами – світовими війнами, а третій – внутрішній – з переходом на ринкову систему господарювання. Кожен цикл завершувався занепадом осушувальних меліорацій. Таким чином, аналізуючи багаторічну історію вивчення гідроморфних грунтів Волині виділено найважливіші результати. З огляду на неоднозначні висновки дощо меліорації на Поліссі сучасних дослідників її вивчення є надактуальним завданням.