ТАТАРСЬКІ ВІЙСЬКА У ГРЮНВАЛЬДСЬКІЙ БИТВІ (1410 Р.):ЧИСЕЛЬНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ТА ОЦІНКА ВТРАТ

Анотація

У статті здійснено спробу проаналізувати участь татар в одній з найбільших битв Середньовіччя – Грюнвальдській (при Танненберзі) 1410 р. Татари відігравали особливу роль у військовій історії Великого князівства Литовського у XIII–XIV ст. – знаючи про ефективну тактику легкої кінноти татар, литовські князі прагнули використати кочівників для зміцнення обороноздатності своєї держави, заохочуючи переселення татар до Литви та залучаючи їх до своїх військових кампаній. Литовський князь Вітовт уклав військовий союз з татарськими ханами Тохтамишем та Джелал ад-Діном, згідно умов якого, литовці мали надати підтримку у боротьбі за трон Золотої Орди, а татари – допомогти у боротьбі з Тевтонським орденом. Саме через це татарські загони опинились на полях поблизу Грюнвальда 15 липня 1410 р. і саме татари, першими нанесли удар по ворожому війську, разом з литовцями прийняли на себе удар частини важкої кінноти Ордену, що загалом вплинуло на перебіг усієї битви. Розглянуто причини та хід війни 1409–1411 рр., сили сторін, озброєння, тактику та перебіг бойових дій. Доведено, що об’єднане польсько-литовське військо мало чисельну перевагу над хрестоносцями-тевтонцями, хоча в точні цифри обох військ встановити неможливо. Простежено при- чини та процес появи татар на території Великого Князівства Литовського, проаналізовано процес формування литовсько-татарського оборонного союзу, здійснено спробу встановити кількість татарських родів, котрі перейшли на службу до князів ВКЛ. Проаналізовано причини та характер військових експедицій великого князя Вітовта у татарські землі. Простежено хід Грюнвальдської битви 15 липня 1410 р., з’ясовано, що литовське військо, у складі якого перебували татарські загони, першим вдарило по правому флангу ворога, завдало певних втрат та, що найголовніше, спрямувало на себе удар значної частини війська Ордену, чим порушило бойовий стрій тевтонців та зменшило натиск на польські коронні загони. На основі комплексного перехресного аналізу тогочасних нарративних джерел здійснено огляд озброєння, тактики та сумарної кількості татарських загонів у складі військ ВКЛ. Доведено, що історіографічна теза про розгром частини війська князя Вітовта не відповідає дійсності, оскільки литовці та татари брали також активну участь на завершальному етапі битви, під час розгрому військ Тевтонського ордену.