ОСВІТНІ ПРАКТИКИ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВОЛИНІ В УМОВАХ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті порушено проблему становлення українського освітнього простору на Волині в умовах Першої світової війни. Показано, що українське шкільництво на західноволинських землях в роки воєнного лихоліття зазнало складних і суперечливих трансформацій. Воєнні дії, часта зміна адміністративних режимів, евакуації населення, руйнування інфраструктури та загострення національного питання істотно вплинули на всі сфери суспільного життя, зокрема й на систему освіти. Зазначено, що до 1914 р. на Волині не існувало жодної національної школи, хоча українці у Волинській губернії складали майже 70 % населення. З ініціативою заснування шкіл з українською мовою викладання на окупованих австрійцями теренах Володимир-Волинського, Ковельського і Луцького повітів виступили насамперед українські громадсько-політичні організації, що діяли в Галичині. Ініціативу заснування українських шкіл брали на себе також і Українські січові стрільці (УСС), що були прикріплені до австрійських окружних команд. Їх діяльність була спрямована на утвердження та розвиток національної школи, поширення навчання українською мовою Зазначено, що процес розбудови україномовних шкіл на Волині натрапляв на значні труднощі, пов’язані з цивілізаційною відсталістю краю, руйнуваннями, спричиненими Першою світовою війною, фінансовими труднощами, гострою нестачею учительських кадрів. Втім, до серпня 1916 р. на Волині відкрито 29 українських шкіл, у яких навчалося 1 885 дітей. Навчальний процес в народних українських школах забезпечував 31 учитель, серед яких були як січові стрільці, так і педагоги, що направлялися на Волинь з Галичини. Зі Львова до волинського краю надходила навчальна література, підручники, методичні матеріали. Із закликом до галицького громадянства про пожертви на волинські школи неодноразово зверталося Бюро культурної допомоги, очолюване І. Крип’якевичем. Освітня діяльність січових стрільців на Волині тривала недовго. Вже в квітні 1917 р. австро-угорська військова адміністрація відкликала частину стрільців, а згодом ліквідувала й комісаріати. Більшість стрілецьких шкіл було закрито, окремі з них перейшли під опіку Бюро культурної допомоги. Незважаючи на це, культурно- освітня діяльність січового стрілецтва, інших українських громадських і освітніх організацій сприяла поступовому формуванню українського освітнього простору на Волині. Вперше за кілька століть місцеві українці отримали можливість здобувати освіту рідною мовою. Україномовне шкільництво, шо постало на Волині в умовах Першої світової війни відіграло важливу роль у піднесенні національної свідомості місцевого українського населення, сприяло формуванню національної ідентичності волинських українців. Досвід функціонування української школи в умовах війни заклав підґрунтя для подальших освітніх трансформацій у період революційних подій 1917–1921 рр. та міжвоєнної доби