ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА КООРДИНАЦІЯ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті проведено політологічний аналіз трансформації фінансово-політичних механізмів відновлення України в умовах повномасштабної збройної агресії. Обґрунтовано, що в умовах екзистенційних викликів фінансова стійкість держави трансформується з суто економічної категорії у фундаментальний чинник національної безпеки та інституційної легітимності. Використовуючи концептуальні засади теорії ризику, автор розкриває перехід від «зовнішніх» ризиків, зумовлених інертністю традиційних міжнародних інститутів, до управління «рукотворними» ризиками. Останні потребують впровадження інноваційних мінілатеральних форматів, «коаліцій рішучих» та мережевих структур врядування. Досліджено еволюцію міжнародної координаційної архітектури, зокрема роль Міжвідомчої донорської координаційної платформи та оновлених секторальних робочих груп (СРГ). Виявлено, що ці структури забезпечують перехід до моделі «Country-led recovery», де ключовим викликом залишається баланс між донорською обумовленістю та національним суверенітетом. Особливу увагу приділено цифровій прозорості як інструменту легітимізації відновлення. Інтеграція екосистеми DREAM у процеси MDCP розглядається як перехід до «алгоритмічної підзвітності», що замінює традиційну бюрократичну довіру верифікованими даними. Аналіз внутрішньої фінансової архітектури та діяльності міжнародних фінансових інституцій демонструє формування стратегічного симбіозу внутрішньої антикризової політики та зовнішньої підтримки. Доведено, що фінансова допомога виступає як інструмент «м’якої сили», що стимулює системну інституційну трансформацію України, її адаптацію до стандартів Acquis Communautaire та підготовку до повноправного членства в Європейському Союзі. Стаття підкреслює, що успіх відбудови залежить від здатності держави поєднувати оперативну тактику виживання із довгостроковою стратегією модернізації в межах багаторівневого врядування