ПОГЛИБЛЕННЯ ПАРТНЕРСТВА З НАТО У 2014–2022 РОКАХ: ПРОГРАМА РОЗШИРЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ І СТАТУС КАНДИДАТА
Анотація
У статті здійснюється комплексний аналіз поглиблення партнерства між Україною й Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) у 2014–2022 роках – періоді, що став переломним як для зовнішньополітичного курсу України, так і для архітектури європейської безпеки загалом. З огляду на різке зростання зовнішніх загроз, спричинених агресією російської федерації, євроатлантична інтеграція набула пріоритетного значення в системі національної безпеки та оборони України. Особливу увагу приділено рішенню Альянсу надати Україні статус учасника Програми розширених можливостей (Enhanced Opportunities Partnership, EOP) у 2020 році. Цей крок розглядається як визнання з боку НАТО вагомого внеску України в спільну безпеку та як інструмент поглиблення практичної взаємодії у форматі, максимально наближеному до повноправного членства. У межах дослідження розкривається зміст Програми розширених можливостей, її значення для трансформації сектору безпеки й оборони України, а також окреслюються її інституційні й оперативні наслідки. У статті аналізуються політичні та правові передумови формування національного курсу на вступ до НАТО, зокрема закріплення цієї мети в Конституції України у 2019 році, що засвідчило незворотність євроатлантичного вектору. У контексті цих процесів розглядається поняття «статус кандидата в НАТО» як політична категорія, що, попри відсутність офіційного визначення в нормативно-правовій базі Альянсу, використовується для позначення країн, які демонструють сталі наміри приєднатися до НАТО, беруть активну участь у програмах партнерства й упроваджують внутрішні реформи відповідно до стандартів Альянсу. Підкреслюється, що в українському контексті такий статус має вагоме символічне і стратегічне значення для легітимізації зовнішньополітичного курсу й мобілізації внутрішніх ресурсів для його реалізації. У роботі визначено роль НАТО як ключового стратегічного партнера України в період активної фази російсько- української війни, а також окреслено потенційні сценарії розвитку євроатлантичної інтеграції України в середньо- й довгостроковій перспективі. Зроблено висновок, що вказаний період (2014–2022 роки) заклав нову якість співпраці між Україною та НАТО, наблизивши країну до рівня взаємодії, характерного для держав-кандидатів на вступ, і сформував концептуальне підґрунтя для майбутнього набуття членства в Альянсі.
Посилання
2. Артьомов І., Віднянський С., Тодоров І., Токар П. Європейська та євроатлантична інтеграція України: стан і перспективи реалізації (2014–2022 рр.) : монографія. Ужгород : ДВНЗ «УжНУ», 2022. 284 с.
3. Василенко С. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі. Одеса, 2000. 206 с.
4. Власюк О., Бодрук О., Парахонський Б. Україна – НАТО: сучасний стан відносин та перспективи розвитку. Київ : ПІД «Фоліант», 2015. 352 с.
5. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. Харків : Фоліо, 2021. 591 с.
6. Знак В.В. Еволюція взаємовідносин Україна – НАТО у 1991–2019 рр.: історико-безпековий аспект : дис. … канд. іст. наук : 07.00.02. Тернопіль : Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2023. 218 с.
7. Кульчицький С., Міщенко М. Україна на порозі об’єднаної Європи. Київ : Центр Разумкова, 2018. 232 с.
8. Мелещенко Т., Волошин І. Шлях України до НАТО: основні проблеми, здобутки та перспективи євроатлантичної інтеграції. Український історичний журнал. 2021. № 4(559). С. 104–113.
9. Потєхін О., Клименко Ю. Геополітика проти безпеки: союзницьке стримування агресії в Європі ХХ – початку ХХІ ст. Київ : Дух і літера, 2023. 552 с.
10. Тодоров І. Євроатлантична інтеграція України. Історія та сучасність : навчальний посібник. Ужгород : ТОВ «РІК-У», 2022. 376 с.
11. Шутов О. Поступ України до НАТО: крок вперед чи рух на місці? Військо України. 2007. № 2. С. 4–7.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


